Верховний суд визнав незаконними дії ДФС по розірванню (призупиненню) в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів.

 

Верховний суд переглядаючи справу №821/561/17 дійшов до правового висновку, що органи ДФС не мають права в односторонньому порядку розривати (призупиняти) дію договорів про визнання електронних документів, крім випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації.

До вказаного висновку Верховний суд дійшов у зв’язку із тим, що згідно Розділу VІ додатку І Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв’язку, затверджена наказом ДПА України від 10.04.2008 за № 233 (далі – Інструкція), положення якої були чинними на час виникнення спірних правовідносин, орган ДПС має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації. У разі припинення дії договору надісланий платником документ в електронному вигляді не приймається.

Договір, згідно ст. 651 Цивільного кодексу України, може бути змінений або розірваний лише за згодою сторін. Договір також може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного його порушення другою стороною. Істотним є таке порушення, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона позбавляється того, на що розраховувала.

Отже, одностороннє розірвання договору означає односторонню волю сторони, яка має право на вчинення таких дій, що, у свою чергу, передбачає доведеність з боку управленої сторони наявності обставин, з якими умови договору пов’язують можливість реалізації права однієї із сторін на одностороннє розірвання договору.

Статтею 45 Податкового кодексу України (далі – ПК України) визначено, що податковою адресою юридичної особи є її місцезнаходження, відомості про що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (далі – Реєстр).

Згідно ст. 10 Закону України від 15.05.2003 за №755 – IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» (далі – Закон №755) якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що адреса реєстрації позивача відповідає відомостям, внесеним до Реєстру, тобто в силу положень ст. 10 Закону № 755 є достовірною. Посилання ж контролюючого органу про відсутність платника за податковою адресою, отриману від оперативного управління, не може братися до уваги, оскільки не є інформацією у розумінні Закону №755, що свідчить про відсутність платника за зареєстрованим місцезнаходженням, а тому не може зумовлювати підстав для розірвання (призупинення) договору про визнання електронних документів в односторонньому порядку.

Враховуючи, що органом ДФС не надано доказів ненадання позивачем нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або доказів зміни місця реєстрації, іншого істотного порушення Позивачем умов договору тощо, Верховний суд погодився із висновками судів попередніх інстанцій, що у органу ДФС не було законних підстав для вчинення дій по розірванню (призупиненню) укладеного з позивачем договору в односторонньому порядку.

 

 

2019-01-11T10:44:06+00:00 Новини|

Залишити коментар