Верховний суд відмовляючи Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі – орган ДФС) у задоволенні його касаційної скарги у справі №804/958/17 на рішення суду апеляційної інстанції про відмову у поновленні строку на апеляційне оскарження дійшов висновку, що відсутність коштів на сплату судового збору чи арешт рахунків органу ДФС не є поважною причиною для відновлення пропущеного процесуального строку на оскарження судового рішення.

Вказаного висновку Верховний суд дійшов з огляду на те, що інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов’язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов’язані з непереборними та об’єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом  процесуальний  строк подання скарги.

Отже, тільки наявність об’єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку з поважних причин.

Невиконання вимог ухвали про залишення скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку на оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає скаргу, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку на оскарження реалізовувати це право.

Органи ДФС є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, тобто суб’єктами, що реалізують свою владну компетенцію.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Таким чином, державний орган, який має намір подати скаргу, повинен вчинити усі можливі та залежні від нього дії для виконання процесуального обов’язку дотримання вимог закону стосовно форми і змісту скарги, у тому числі щодо оплати судового збору.

Тобто, виходячи з принципу «належного урядування», державні органи загалом, і органи ДФС зокрема, зобов’язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

Довготривала процедура погодження та сплати судового збору, не може бути визнана поважною причиною пропуску строку на оскарження та, як наслідок, не є підставою для порушення принципу правової визначеності щодо остаточного рішення.

Не є поважною причиною пропущення процесуального строку на оскарження і накладення арешту на рахунки органу ДФС, оскільки він діючи як суб’єкт владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов’язків поряд з іншими учасниками справи, а відтак зобов’язаний неухильно виконувати покладені на нього процесуальні обов’язки. Накладення ж арешту на рахунки є правовідносинами в які орган ДФС вступає у інших сферах його діяльності, а отже ці фактори не є взаємопов’язаними.

Не є також поважною причиною для відновлення пропущеного процесуального строку і не своєчасне фінансування органу ДФС із бюджету, оскільки особа, яка утримується за ці кошти, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити їх розподіл так, щоб своєчасно сплатити судовий збір, а тому обставини, пов’язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, не є об’єктивними та непереборними підставами, які перешкоджають оскаржити судові рішення в межах встановленого законодавством строку.

Вказані правові позиції Верховного суду є надзвичайно важливими для підприємців, бо якщо суди України почнуть їх дотримуватися, безпідставне та довготривале оскарження органами ДФС безперспективних судових рішень, що прийняті не на їх користь, може припинитися. А це у свою чергу зекономить як кошти Державного бюджету так і платників податків.

Враховуючи зазначене, відсутність у органів ДФС коштів на судовий збір дає можливість платнику податків,  при мінімальних витратах та короткого проміжку часу, захистити свої порушені права та не перетворювати судовий спір на довготривалу процедуру.