Фіктивність контрагента, ще не є стовідсотковою підставою для позбавлення права платника податків на податковий кредит з ПДВ та витрат з податку на прибуток.

Згідно позиції Верховного Суду України у постанові від 12.01.2016 року по справі №21-3706а15 господарські операції для визначення податкового кредиту з ПДВ та витрат з податку на прибуток мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняють реальні зміни майнового стану платника податків.

Виникнення у покупця права на формування податкових вигод можливе за наявності сукупності обставин та підстав, однією із яких є наявність ділової мети.

Відповідно до пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) – причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Вирок відносно директора підприємства за ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво) свідчить, що при здійсненні господарської діяльності, підприємство знаходилось поза межами контролю формального (номінального) директора, який нікого не уповноважував на вчинення дій від імені підприємства.

Статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку, а це у свою чергу позбавляє права контрагента такого суб’єкта господарювання на формування податкового кредиту з ПДВ та витрат з податку на прибуток.

Разом із цим, згідно позицій Європейського суду з прав людини, висловленої у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03) суб’єкт господарювання не несе відповідальності за зобов’язаннями свого контрагента. Якщо підприємством було порушено норми чинного законодавства, то саме воно повинно нести встановлену чинним законодавством відповідальність. У держави є усі механізми припинити протиправні дії та притягнути винних осіб до відповідальності.

Враховуючи зазначене, позиція Верховного Суду України по застосуванню норм чинного законодавства, беззаперечно є обов’язковою для всіх суб’єктів владних повноважень та судів України, однак ймовірність захисту прав платників податків, з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини, теж є досить високою, оскільки його рішення є обов’язковими для держави України та є частиною національного законодавства.

У будь-якому випадку, як з позицій Верховного Суду України так і з позицій Європейського суду з прав людини підставою для притягнення особи до відповідальності є беззаперечне порушення нею норм чинного законодавства.

2017-07-03T17:58:47+00:00 Аналiтика|

Залишити коментар